| Меню сайту |
|
 |
| Форма входу |
|
|
| Пошук |
|
|
| Календар |
| « Квітень 2024 » | | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | | 29 | 30 |
|
|
| Архів записів |
|
|
| Друзі сайту |
|
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 Історія села
Село Маначин виникло в середньовіччі на підвищенні серед болота, що витягнулося між р. Грабаркою і р. Брудною зі сходу на захід завдовжки майже з кілометр. В околицях села виявлено поселення мідно-кам’яного віку III тис. до н. е. бронзового віку II до н. е. і слов’ян VI-VIII ст. У 2007 р. біля Північно-Східної околиці села виявлено поселення черняхівської культури III-IV ст.
З XIV ст. Маначин входить до складу Литовського Великого князівства, а з XV ст. до складу Волинського воєводства Королівства Польського. Володів Мана чином Костянтин Вишневецький. Жителі села брали участь у Національно-Визвольній війні 1648-1654р.р.
У другій половині XVIII ст. Мана чином володів Ю.Потоцький, воєвода Київський, котрий у 1772 р. продав містечко Ю.Мошинському.
У 1793р.-1795р. наш край було приєднано до Російської імперії. Маначин став центром однойменної волості Старокостянтинівського повіту Волинської губернії.
У XIX ст. Маначин став селом у якому в 1888 р. проживало 1188 людей, а в 1899 р. було 296 дворів з населенням 1708 чоловік. Село належало графині А. Ледуховській.
Село пережило I світову війну знаходилось у прифронтовій зоні. Жителів використовували у різних ремонтних роботах.
Події 1917-1920р.р. залишили свій слід у житті села. Зазнало село і голодомору 1932-1933р.р. Колгосп було створено в 1924 р. Під час ВВВ село було повністю під окупацією. Окупанти знищили село, спалили 114 хат, школу, лікарню, клуб, зруйновано артільне господарство. 5 березня 1944 р. село було звільнено від фашистів.
Розташування села
Село розташоване на північному березі обширної болотистої долини, яка простягається від с.Гарнишівка до с.Іванівці завширшки 4-5 км. Нині частково осушена. Маначин знаходиться за 10 км, від районного центру і залізничної станції Волочиськ. Через село протікає р.Грабарка (ліва притока р.Збруча).
За 2 км від села проходить залізнична колія і автомагістраль Київ-Львів. Відстань до обласного центру Хмельницького 61км, на північному заході села проходить газопровід Дашава – Київ, який було збудовано у 1948 р. Рельєф села – хвиляста рівнина, грунт чорноземний, в східні та західні частині села є поклади глини . Межує з селами Гонорівка, Рябіївка, Гарнишівка, Курилівка, Іванівні.
Здобутки
Після завершення ВВ в село зазнало великих змін. У 1952 році в селі було завершено відбудову зруйнованих під час війни приміщень школи, бібліотеки, розгорнуто будівництво: будинку правління колгоспу, медпункту, млина.
У 1952 – 1965 роках покращувалося становище колгоспного виробництва. Зріс культурний рівень та покращився побут селян. В середній школі навчалось 412 учнів, працювало 29 вчителів.
У 70-х роках ще краще стало життя селян. За успіхи у виробництві с/г продукції механізована ланка. А. Д. Білика нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, бригадира Л. Д. Лемішевського орденом « Знак Пошани».
Великих досягнень село досягло у 60-80р. ХХ ст. У ці роки споруджено 197 житлових будинків, село було електрифіковане та радіофіковане, у кожному господарстві появився телевізор, пральні машини, холодильники. Кожна сім’я одержувала газети і журнали. Зріс культурний рівень та покращився побут. Вищого рівня економічного розвитку досягла артіль у 70-80р., маючи 13 автомашин, 18 тракторів, і 13 різних комбайнів. Було вирощено по 28-33ц. зернових з гектара, на фермі доглядали 1000 голів великої рогатої худоби, 1130 свиней, грошові доходи становили 604 тис. крб. Багато працівників було нагороджено урядовими відзнаками. Комбайнеру Б. П. Прозоровському було присвоєно почесне звання «Майстер золоті руки».
У 1988р. село було повністю газифіковане.
Після проголошення незалежності України на території села у вересні 1992 утворено Маначинська сільська Рада.Постійно діють: середня школа, будинок культури,бібліотека,фельдшерсько-акушерський пункт,дитячий садок. Прибудовано нову церкву Успенія Пресвятої Богородиці. Нині у селі діють підприємства: «Екватор-Люкс»(директор О.І. Теслюк) «Агро-ЮгВ» ( директор Р.Д.Акопджанян). Приватне підприємство по відгодівлі свиней та великої рогатої худоби (фермер І.В.Іванова). Рибне господарство, приватний млин (директор О.М.Довгополов). Діють 4 магазини і 2 кафе. Вихідцями із села стали 61 вчитель, 59 офіцерів, 12 лікарів, 1 артист, 9 агрономів, 8 зоотехніків, кандидат медичних наук, поет Я.М.Кремінський, заслужений геолог України Д.Є.Недзельский. Нині в селі проживає 735 чоловік, з них понад 100 дітей дошкільного віку, майже 300 молодих людей. Сільська Рада нараховує 355 дворів.
|
|
